середу, 29 квітня 2020 р.
середу, 22 квітня 2020 р.
понеділок, 20 квітня 2020 р.
пʼятницю, 17 квітня 2020 р.
четвер, 16 квітня 2020 р.
вівторок, 14 квітня 2020 р.
пʼятницю, 10 квітня 2020 р.
четвер, 9 квітня 2020 р.
Нервувати чи заспокоїтись?)))
Нервувати
чи
заспокоїтись?)))
Ми починаємо нервувати
в ситуаціях, які вважаємо або загрозливими нашому житті, або відповідальними.
Для того, щоб навчитися внутрішнього спокою, багатьом потрібен час, а деякі
починають цьому вчитися лише тоді, коли стрес стає постійним.
Як заспокоїтись та не
бути жертвою у критичних ситуаціях – далі у матеріалі.
1.
Контакт з водою
Миття посуду - це
безкоштовний сеанс гіпно-психотерапії. Шум чистої проточної води зніме втому і
забире з собою весь «бруд», не тільки побутовий.
Крім миття посуду існує
загальновідома класика: прийміть ванну, душ, сходіть в лазню, підіть рано
вранці або ввечері - купатися на море, на річку, на озеро, до джерела.
Освіжіться.
2.
Рахунок до 10
Просто порахуйте до
десяти. Повільно. Контролюючи свої вдихи і видихи. Так рекомендують лікарі та
спортивні тренери.
3.
Нормальний сон
Намагайтеся спати не
менше 7 годин на добу. Оптимальною є тривалість сну 8-9 годин. Якщо вам не
вдається висипатися як слід кожен день, то обов'язково робіть це хоча б один
раз на тиждень.
4.
Поплачте
Плач знімає стрес. Під
час цього процесу разом зі слізною рідиною з організму виходять токсичні
речовини, які утворюються під впливом гормонів стресу. Якщо не вдається
поплакати – придумайте жалісливу тему для цього.
5.
По можливості уникайте стресових ситуацій
Як правило, ми
дратуємося через дрібниці – затори на дорогах, запізнення автобуса, черга в
магазині, погана погода. Запам'ятайте: важливо те, як ми ставимося до якоїсь
ситуації, а не те, що відбувається насправді.
6.
Зробіть масаж голови і обличчя
Масаж обличчя пензлями:
гладка шкіра та здорові нерви
На голові зосереджена
велика кількість нервових закінчень і багато людей несвідомо, нервуючи,
проводять по волоссю та роблять легкий масаж. Зробіть це усвідомлено:
«пройдіться» пальцями як гребінцем по шкірі голови від чола до потилиці.
Масажними рухами розітріть щоки, лоб, круговими рухами від себе розітріть
виски.
7.
Ароматерапія
Приємні аромати
впливають на наш нюх і дають потужний заспокійливий ефект. Для створення
атмосфери добра та хорошого настрою підійдуть спреї, аромапалички і аромалампи.
8.
Робота
Захоплення своїми
обов'язками на роботі, додаткові завдання - дуже доречні за необхідності
відволіктися від проблеми. Такий варіант підходить для тривалого стресу.
9.
Прослуховування музики, звуків природи, перегляд фільмів
Після важкого дня буває
корисно прослухати музику. Рекомендують релаксаційну музику – класику, східні
або етнічні мелодії, нью-ейдж. Багатьом допомагають розслабитися звуки природи,
спів птахів, шум лісу або моря. Можна також подивитися улюблену комедію.
10.
Зверніться до фахівця
Якщо жодна з
рекомендацій вам не допомогла, краще звернутися до психолога або
психотерапевта. Лікар поспілкується з вами, проведе тести, пропрацює з вами
стресові ситуації і їхні причини та покаже, як ефективно давати раду з
нервовими розладами.
Подивіться на ситуацію
з іншого боку. Все, що приносить роздратування, має зворотний бік. Зауважте
позитивні моменти.
середу, 8 квітня 2020 р.
понеділок, 6 квітня 2020 р.
Кібербулінг
Кібербулінг
Це одна з форм переслідування, цькування, залякування, насильства підлітків
і молодших дітей за
допомогою інформаційнокомунікаційних технологій, а саме Інтернету і мобільнихтелефонів.
допомогою інформаційнокомунікаційних технологій, а саме Інтернету і мобільнихтелефонів.
Типи
буллінгу:
Тип 1: Перепалки
Тип 2: Нападки
Тип 4: Самозванство
Тип 3: Наклеп
Тип 5: Обдурювання
Тип 6: Відчуження
Тип 7: Кіберпереслідування
Тип 1: Перепалки
Тип 2: Нападки
Тип 4: Самозванство
Тип 3: Наклеп
Тип 5: Обдурювання
Тип 6: Відчуження
Тип 7: Кіберпереслідування
Тип 1: Перепалка
Мається на увазі обмін маленькими, але дуже емоційними репліками. Як правило, беруть участь у
цьому двоє людей, хоча не виключено і присутність кількох людей. Розгортається ця перепалка в «публічних» місцях Інтернету. Може закінчитися швидко і без наслідків, а може перерости у тривалий конфлікт.
цьому двоє людей, хоча не виключено і присутність кількох людей. Розгортається ця перепалка в «публічних» місцях Інтернету. Може закінчитися швидко і без наслідків, а може перерости у тривалий конфлікт.
Тип 2: Нападки
Це регулярні висловлювання образливого характеру на адресу жертви (багато СМС-повідомлень,
постійні дзвінки) аж до перевантаження приватних каналів. Зустрічаються такі нападки у форумах і чатах, іграх онлайн.
постійні дзвінки) аж до перевантаження приватних каналів. Зустрічаються такі нападки у форумах і чатах, іграх онлайн.
Тип 3: Наклеп
Як зрозуміло з назви, це поширення неправдивої, образливої інформації.
Це можуть бути пісні,
текстові повідомлення, фото, які часто мають сексуальний характер.
текстові повідомлення, фото, які часто мають сексуальний характер.
Тип 4: Самозванство
Небезпечне
віртуальне «бикуванння», яке також має на увазі перевтілення в певну особистість. Переслідувач використовує дані жертви (логіни,
паролі до акаунтів в мережах,
блогах) з метою
здійснення від її імені негативної комунікації. Тобто людина (жертва) і не підозрює, що розсилає образливі повідомлення або веде листування
здійснення від її імені негативної комунікації. Тобто людина (жертва) і не підозрює, що розсилає образливі повідомлення або веде листування
Тип 5: Обдурювання
Це виманювання переслідувачем будь-якої конфіденційної інформації
жертви і використання її для своїх цілей (публікація в Інтернеті,
передача третім особам).
Тип 6: Відчуження
Будь-яка людина рано чи пізно хоче бути включеним в якусь групу. Виключення
з неї приймається дуже гостро,
болісно. У дитини падає
самооцінка, руйнується його нормальний емоційний
фон.
фон.
Тип 7: Кіберпереслідування
Це одна з найжахливіших форм. Жертву приховано вистежують
для скоєння нападу, побиття,
зґвалтування.
зґвалтування.
Профілактика та запобігання Кібербулінгу
В першу чергу треба
бути дуже уважними до свого чада,
його захопленням, особливо віртуальним. У дорослих і дітей
різні уподобання у фільмах,
музиці, Інтернеті. В останньому,
як і у випадку з правилами
дорожнього руху, не
можна все пускати на самоплив,
необхідно пояснювати
підростаючому поколінню «правила
гри», що можна робити, а що категорично заборонено у віртуальному світі.
Як подолати проблему, якщо це трапилося?
Не панікуйте, будьте
спокійні, особливо якщо дитина
сама розповів вам про проблему, інакше наступного разу він не прийде за допомогою. Підтримайте підлітка емоційно, поясніть,
що нічого
страшного не сталося, у вашій особі він повинен бачити і відчувати тільки друга, який щиро бажає добра.
страшного не сталося, у вашій особі він повинен бачити і відчувати тільки друга, який щиро бажає добра.
Моббінг
Цей вид насильства
набув широкого поширення в середовищі підлітків. Вони створюють сайти, присвячені одноліткам,
які з тих чи інших причин стають
«ізгоями», розміщують
компрометуючі їх фотографії,
надсилають анонімні
образливі та загрозливі
повідомлення, розпускають
непристойні чутки. Іноді
сцени знущання знімаються на
фото – або відеокамеру і
потім поширюються через Інтернет.
Ознаки насильства та жорстокого поводження з дітьми
Ознаки насильства та жорстокого
поводження з дітьми
Жорстоке
поводження – будь-які умисні
дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування однієї
людини стосовно іншої, якщо ці дії порушують її конституційні права, свободи як
людини та громадянина і наносять їй моральну травму, шкоду його фізичному чи психічному
здоров’ю (стаття 1 Закону України «Про попередження насильства в сім'ї»).
Фізичне
насильство над дитиною –
дії із застосуванням фізичної сили стосовно дитини, направлені на спричинення
їй фізичного страждання, що заборонені законом. Фізичне насильство в сім'ї
передбачає умисне нанесення одним членом іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що
може призвести до смерті, порушення фізичного або психічного здоров'я,
посягання на його честь і гідність.
Сексуальне
насильство або розбещення –
протиправне посягання однієї особи на статеву недоторканість іншої, дії
сексуального характеру стосовно дитини, що проявляються як зґвалтування,
сексуальні домагання, непристойні пропозиції, будь-які образливі дії
сексуального характеру.
Психологічне
насильство – вплив однієї
особи (групи осіб) на психіку дитини, використовуючи словесні образи, погрози,
переслідування, залякування, критику, маніпуляції, що може призвести до
виникнення у дитини пригніченого або хронічного тривожного стану, затримки чи
відставання психоемоційного, когнітивного, соціального та фізичного розвитку
тощо.
Ознаки фізичного насильства:
*зміщення суглобів (вивихи), переломи кісток, гематоми, подряпини;
*синці на тих частинах тіла, на яких вони не повинні з’являтися, коли
дитина грається (наприклад, на щоках, очах, губах, вухах, сідницях,
передпліччях, стегнах, кінчиках пальців тощо);
*рвані рани і переломи в області обличчя, травматична втрата зубів;
*травми ока (крововиливи, відшарування сітківки тощо);
*забиті місця на тілі, голові або сідницях, які мають виразні контури
предмета (наприклад, пряжки ременя, лозини);
*рани і синці у різних фазах загоєння на різних частинах тіла (наприклад,
на спині та грудях одночасно);
*сліди від укусів;
*незвичні опіки (цигаркою або гарячим посудом);
*скарги дитини на головний біль, біль у животі, зовнішні запалення органів
сечовивідної і статевої систем;
*прагнення дитини приховати травми та обставини їх отримання (відмова
дитини роздягатись; носити одяг, що не відповідає сезону);
повідомлення дитини, що батьки, інші члени сім’ї застосовують до неї, або
іншої дитини фізичне насильство, погрожують вигнати з дому, перемістити до
іншого місця проживання (віддати до інтернатського закладу, влаштувати до
лікарні, помешкання інших родичів тощо), про наявність небезпеки з боку тварин,
що утримуються у неї вдома.
Ознаки сексуального насильства:
*знання термінології та жаргону, зазвичай не властивих дітям відповідного
віку;
*висипи та/або кровотечі в області паху, геніталій;
*захворювання, що передаються статевим шляхом;
*дитяча або підліткова проституція;
*вагітність;
*вчинення сексуальних злочинів;
*сексуальні домагання до дітей, підлітків, дорослих;
*нерозбірлива та/або активна сексуальна поведінка;
*надмірна самостимуляція геніталій;
*створення та реалізація дитиною сексуальних сценаріїв в іграх за допомогою
іграшок та ляльок;
*уникнення контактів з ровесниками;
*відсутність догляду за собою;
*синдром «брудного тіла»: постійне настирливе перебування у ванній, під
душем;
*боязнь чоловіків, конкретних людей;
*синці на внутрішній стороні стегон, на грудях і сідницях, людські укуси.
Ознаки психологічного
насильства:
*замкнутість, тривожність, страх, або навпаки, демонстрація повної
відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;
*неврівноважена поведінка;
*агресивность, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;
*уповільнене мовлення, нездатність до навчання, відсутність знань
відповідно до віку (наприклад, невміння читати, писати, рахувати);
*синдром «маленького дорослого» (надмірна зрілість та відповідальність);
*уникання однолітків, бажання спілкуватися та гратися зі значно молодшими
дітьми;
*занижена самооцінка, наявність почуття провини;
*швидка стомлюваність, знижена спроможність до концентрації уваги;
*демонстрація страху перед появою батьків та/або необхідністю йти додому,
небажання йти додому;
*схильність до «мандрів», бродяжництва;
*депресивні розлади;
*спроби самогубства, саморуйнівна поведінка;
*вживання алкоголю, наркотиків, токсичних речовин;
*наявність стресоподіцбних розладів психіки, психосоматичних хвороб;
*насильство стосовно тварин чи інших живих істот;
*приналежність батьків, осіб, які їх замінюють, до деструктивних релігійних
сект.
Ознаки економічного насильства,
занедбання дитини:
*постійне голодування через нестачу їжі;
*вага дитини в значній мірі не відповідає її віковій нормі (за визначенням
медичного працівника);
*часті запізнення до школи, брудний одяг, одягання не за погодою;
*пропуски занять у школі;
*втомлений і хворобливий вигляд;
*загальна занедбаність;
*нестача необхідного медичного лікування (дитину не водять до лікаря),
неліковані зуби;
*залишення дитини батьками під наглядом незнайомих осіб (в тому числі, які
перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння);
*залишення дитини дошкільного віку без догляду впродовж тривалого часу як у
помешканні, так і на вулиці, в тому числі із сторонніми особами;
*відсутність іграшок, книжок, розваг тощо;
*антисанітарні умови проживання, відсутність постільної білизни (або
постільна білизна рвана та брудна), засобів гігієни;
*нігті, волосся у дитини нестрижені і брудні;
*у дитини постійні інфекції, спричинені браком гігієни;
*залучення дитини до трудової діяльності дитини (з порушенням чинного
законодавства);
*дитина жебракує, втікає з дому;
*відставання дитини в розвитку (фізичному, емоційному розвитку, розвитку
дрібної моторики, пізнавальних здібностей, соціальних навичок та навичок
міжособистісного спілкування) внаслідок педагогічної занедбаності.
Діти мають:
-
знижену здатність
контролювати свою поведінку;
-
демонстративну
хоробрість;
-
агресію стосовно
інших дітей або дорослих;
-
ознаки бродяжницва;
-
бажання і змогу
перебувати у вечірній і нічний час на вулиці без супроводу дорослих.
СМАРТФОНОЗАЛЕЖНІСТЬ
СМАРТФОНОЗАЛЕЖНІСТЬ
Як часто під час чекання на трамвай
чи електричку ми бачимо на зупинках і перонах людей, які у ні з чим не
зрівнянній позі впираються в екрани своїх смартфонів? І що вони там
бачать? Що, не можуть просто постояти і помріяти? Ми дивуємось, але вже за
хвилину самі дістаємо з кишені телефон. Ні-ні, тільки, щоб перевірити розклад
руху транспорту! Ну, і щоб швиденько глянути погоду. Так, ще от пару новин
почитати. Але ж це не те, що інші!
Протягом тижня кожна людина, яка має
смартфон, у середньому бере його в руки 1500 разів. Тобто - 214 разів на день
або дев'ять разів протягом години. Власне, кожен може сам підрахувати, скільки
разів на день дістає смартфон з кишені чи сумки, однак кому потрібні просто
цифри? Є й спеціальні програми, які складають тижневий звіт щодо користувацької
поведінки, однак хто не видаляє ці звіти навіть не заглядаючи у них? Майже всі.
Наш смартфон:між любов'ю та ненавистю
Згідно з опитуванням Statista, про нашу
пристрасть ми знаємо дуже добре: більшість опитаних відчувають стрес від
того, що навіть вставання з ліжка уранці, вони вже тягнуться до смартфона,
а ввечері вкладаються спати пізніше через те, що дивляться щось у смартфоні.
Однак, якщо проблема усвідомлена, що заважає контролювати цю прикру звичку? Відповідь
проста: цифровий світ дуже захоплює. "Це не цифровий світ поганий.
Навпаки, він дуже прекрасний", - пише Таня Гудін у OFF. Your
Digital Detox for a Better Life. В яблучко.
Цифровий феєрверк
Адже позитивні сторони
цифрового світу переважають над негативними. Навіть якщо дигіталізацію
часом описують як апокаліпсіс, більшість вже не може без неї обійтись. Та це не
страшно: відмовлятись від неї не потрібно.
Ще ніколи комунікація не була настільки
простою і швидкою, як сьогодні. Так просто отримувати інформацію ми не
мали можливості раніше. І ще ніколи не було навколо нас так багато потоків
новин. Якийсь цифровий феєрверк навколо!
Александр Марковец (Alexander Markowetz)
- інформатик з університету Бонна. У рамках проекту Menthal він дослідив
використання смартфонів 60-и тисяч людей. Результат дослідження він виклав у
роботі Digitaler Burnout і назвав його "жахливим". Аналіз засвідчив,
що користування смартфонами вийшло за межі нормального, і ми поступово стаємо
homo digitalis - тобто цифровою людиною.
Марковец виходить з того, що ми спимо
вісім годин на день. А з 16-ти активних годин на кожній 18-й хвилині ми
перериваємо свою діяльність, щоб скористатись смартфоном - навіть просто
подивись саме на ньому, котра година. Хтось називає це Multitasking, тобто
багатопрофільністю, однак Марковец каже, що це "відволікання".
Смартфонозалежність
З якого моменту наша цифрова поведінка
починає мати хворобливі чи навіть залежні прояви, важко відповісти. Також і у
звіті німецького урядового Комітету з питань освіти, досліджень та оцінки
впливу техніки йдеться про те, що тему не можна ввести в жорсткі рамки,
оскільки, з одного боку, технічні засоби, а з іншого - моделі поведінки
користувача постійно змінюються. Крім того, немає у фахівців єдності у
тому, що мається на увазі, коли йдеться про "нормальну поведінку з
використання технічних засобів". (Ще) немає й універсального визначення
"залежності від засобів техніки".
На думку дослідника засобів комунікації Йорґа Мюллера-Ліцкова (Jörg
Müller-Lietzkow), визначати залежність треба на основі впливу сматрфонів, а
не того, скільки часу люди проводять з ними. Якщо це негативно впливає на
такі базові потреби, як харчування, вживання рідини чи сон, тоді стан
треба вважати критичним.
Всесвітня організація охорони здоров'я
(ВООЗ) у загальному визначає залежність як сильний потяг та втрату контролю над
користуванням поряд зі зростанням толерантності до продукту. Однак при
цьому ВООЗ визначає залежність щодо вживання певних субстанцій -
наприклад, наркотичних речовин, алкоголю чи тютюну. У 2018 році ВООЗ внесла
гральні розлади в 11-й перелік міжнародної класифікації хвороб, який має набути
чинності з 2022 року.
Більшість з нас утім не є так званими
"heavy user", тобто по-справжньому залежними від смартфонів. Поки що
це поодинокі випадки. Ті, хто не відривається від смартфона на зупинках,
перебувають, так би мовити, у середній площині. Але саме ця група, вважає Марковец,
є найбільш уразливою, адже більшість населення уже звикла до шкідливого способу
життя.
Складна ситуація з дослідженнями
Якою саме мірою і, головне, як
довго щоденне вживання "цифри" впливає на наше життя, для
дослідників до цього часу залишається загадкою. Можливо, її ніколи не
розгадають. Оскільки для науки смартфони існують відносно короткий час.
Відповідне тривале дослідження треба було б починати відразу з появою
смартфона. Умови проведення дослідження мають бути константними, а
технологічний прогрес "зупиненим" на певній стадії. У науковому
дослідженні має бути і контрольна група, яка б у даному випадку тривалий
проміжок часу не користувалась би цифовими технічними засобами. Ви самі бачите,
як ускладнюється справа.
По-іншому це виглядає щодо безпосередніх
наслідків. Їх можна виміряти, як про це свідчить дослідження "Подовження
моєї ідентичності: вплив вилучення айфона на когнітивність, емоції та
фізіологію" (The Extendend iSelf: The
Impact of iPhone Separation on Cognition, Emotion and Physiology). У цьому експерименті
вчені поставили досліджуваних в умови, коли в них під час дослідження
безперебійно дзенькав мобільник. Результат: серцебиття та тиск підвищувались,
досліджувані повідомляли про нездужання чи відчуття страху. Когнітивні
здатності знизились.
А тепер уявіть собі, що двзонить ваш
мобільний, але ви у цей час не можете до нього підійти. Ви ж знаєте це
дивно нервове відчуття, що щось ніби розвалюється, чи не так? Щодо нас би у
цьому дослідженні дійшли б таких саме висновків.
Міф мультипрофільності: робимо більше, але встигаємо менше
Наш смартфон є засобом відволікання. Але
ми думаємо, що стаємо більш продуктивними, майстрами багатопрофільності: пишемо
велику кількість повідомлень, щось шукаємо в інтернеті або перевіряємо погоду в
додатку, замість того, щоб просто подивитись у вікно. Однак це
неправильно. "Той, хто щоденно вправляється у мультитаскінгу, не стає
більш багатопрофільним, а витреновує порушення уваги і
концентрації", - пише дослідник-нейролог Манфред Шпітцер (Manfred Spitzer)
у Cyberkrank.
Те, що мультитаскінг є міфом, показує
такий аналоговий приклад: якщо ми занурились у книгу і у цей час хтось
ставить нам запитання, ми його не чуємо. Винен у цьому мозок, сказали
британські вчені, і мультитаскінг тут ні до чого. "Глухотою через неуважність"
називають цей феномен психологи та нейрологи. Якщо наш мозок повністю
завантажений, знижується сприйняття ним подразнень.
Якщо ви думаєте, що за миттям посуду
можете стежити за чиєюсь розмовою, то це правильно. Рутинні справи ми
робимо між іншим. Якщо ж ви, наприклад, телефонуєте і паралельно щось
записуєте, то ви не робите цього одночасно, а по суті максимально швидко
змінюєте один вид діяльності на інший - і відповідно розподіляєте вашу увагу.
Дослідники зі Стенфордського
університету в рамках дослідження протиставляли heavy media mutitaskers(HMM)
та light media mutitaskers (LMM). Ті, хто звик до виконання
багатьох дій одночасно, тобто HHM - у середньому показали себе гірше, ніж
досліджувані з іншої групи, які були менш багатопрофільними. Причиною цього
автори дослідження вважають, що LMM було простіше відфільтровувати неважливу
інформацію, ніж HMM. Підсумок: через мультитаскінг ми непомітно для себе
тренуємо неуважність. Тобто менш успішно визначаємо пріоритети та
концентруємось на одній справі. Ми перевантажені дією подразників. Чи не так?
Назад у потік!
Теоретично ми дуже добре знаємо про наші
погані цифрові звчики. Що нам потрібно, так це рішучість. Отже, назад у
потік!Михай Чиксентмихаї вважається винахідником однойменної теорії. Вона описує
оптимальний стан для творчості, на яку здатна людина. Однак у цей стан людина
входить не приблизно, а точно: їй потрібно 15 хвилин концентрації, щоб її мозок
налаштувався на модус найвищого продукування, тобто увійшов у "стан
потоку". Кожна перерва, кожен навіть секундний погляд у телефон порушує
цей "потік". Це означає, що треба все починати з початку - і знову
треба 15 хвилин на концентрацію
Якщо вам потрібно на чомусь
сконцентруватись, двічі подумайте над тим, чи зможете ви
протистояти спокусі, чи краще відразу відкласти самртфон подалі. До речі,
вимкнути його чи бодай переключити у режим польоту теж вихід
пʼятницю, 3 квітня 2020 р.
ЩО ТАКЕ ДЕПРЕСІЯ
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я,
депресією страждає близько 300 млн людей по всьому світі. В Україні депресія є
найбільш поширеною проблемою серед психічних розладів. Українці страждають
депресією значно частіше, аніж жителі країн Європейського Союзу. І показники
захворюваності у нашій країні продовжують зростати.
ЩО ТАКЕ ДЕПРЕСІЯ
Депресія – це
захворювання, при якому людина тривалий час (не менше двох тижнів) почувається
пригнічено, втрачає інтерес до занять, які раніше приносили задоволення, а
також не може робити повсякденні справи.
Депресія у жінок
розвивається значно частіше, ніж у чоловіків.
Депресія – це не
вияв слабкості, не хандра і не ПМС. Це хвороба, яка може виникнути у кожного.
ДЕПРЕСІЯ: СИМПТОМИ І ОЗНАКИ
Розрізняють різні ступені
депресії: легкий, середній і важкий. Все залежить від кількості симптомів та їх
важкості. Важливо також враховувати, чи проявлялись маніакальні епізоди.
Незалежно від типу,
депресія може бути хронічною (розвиватись впродовж тривалого періоду часу) і епізодичною,
з рецидивами (особливо, якщо депресію не лікують).
Депресивні епізоди,
що повторюються, назвивають рекуррентними депресивними розладами.
Симптоми депресії:
·
пригнічення,
·
втрата інтересу,
·
неможливість відчувати радість,
·
зменшення життєвої енергії, пасивність,
·
тривога,
·
сонливість або безсоння,
·
низька концентрація
·
втрата апетиту,
·
низька самооцінка,
·
відчуття провини чи відчаю,
· думки
про самогубство.
При депресії можуть
проявлятися не всі симптоми. І в залежності від того, скільки ознак
депресії виявлено і наскільки вони виражені, депресію кваліфікують як легку,
середню або важку.
У людини з легкою
формою з'являються деякі труднощі у виконанні звичайної роботи, але це майже не
впливає на загальний результат і функціонування людини. При важкій формі депресії
людина не справляється з соціальними функціями і навіть щоденною домашньою
роботою, вона може виконувати лише найпростіші побутові справи.
Ще депресія
буває в складі біполярного афективного розладу. В цьому випадку між
депресивними та маніакальними фазами є періоди абсолютно нормального
життя. У маніакальній фазі людина перебуває у збудженому, веселому або
роздратованому настрої, гіперактивна, багато говорить і мало спить, а її
самооцінка підвищена.
ЧОМУ ВИНИКАЄ ДЕПРЕСІЯ: ПРИЧИНИ
Неможливо назвати
одну причину депресії, адже депресія розвивається в результаті складної
взаємодії соціальних, психологічних та біологічних факторів.
Дуже часто поштовхом
до депресії стають негативні події: втрата роботи, смерть когось із рідних,
психологічна травма, важка стресова подія. У свою чергу, депресія може
послабити стресостійкість, порушити нормальну життєдіяльність, погіршити
життєву ситуацію, в результаті чого депресія переходить у більш важку форму.
Існує взаємозв'язок
між депресією та фізичним здоров'ям. Наприклад, серцево-судинні хвороби можуть
призвести до розвитку депресивного стану та навпаки.
ПРОФІЛАКТИКА ДЕПРЕСІЇ
Щоб не допустити
депресії, вчіться думати позитивно. У складній життєвій ситуації намагайтеся
відшукати позитивні моменти. Наприклад, розлучення дає шанс забути про
скандали, знайти споріднену душу.
Звісно, бувають
ситуації, в яких знайти світлий бік практично неможливо (наприклад, смерть
близької людини). Тому важливо не тримати всі емоції в собі: діліться думками,
страхами з друзями, близькими людьми або тими, хто переживає схожі емоції (в
Україні працюють центри, що діють за принципом рівний рівному).
Не намагайтеся всім
догодити, ставте досяжні цілі і завдання, а роботу відокремлюйте від
відпочинку.
Займайтеся спортом і
привчайте до активного способу життя своїх дітей. Відмовтесь від алкоголю та
наркотиків – вони посилюють депресію.
Якщо відчуття втоми,
апатія чи тривога не покидають вас понад два тижні, зверніться до лікаря.
Спершу – до сімейного лікаря або терапевта, він зможе оцінити ваш стан і за
потреби направить фахівця вузького профілю.
ЛІКУВАННЯ ДЕПРЕСІЇ
Легку форму депресії
можна вилікувати без медикаментів, за допомогою певних психотерапевтичних
методів. Але при середній та важкій формі може знадобитись медикаментозне
лікування і психотерапія з кваліфікованими спеціалістами.
Самолікування депресії антидепрессантами є дуже
небезпечним. Антидепресанти можна примати тільки за призначенням лікаря.
Нехтування цим правилом може призвести до посилення депресії.
Підписатися на:
Дописи (Atom)